Лінь, гонор і адова англійська: 6 поганих звичок українських стартапів

30.07.2020

СЕО акселераційного хаба Sector X Андрій Комаровський у своїй колонці для AIN.UA розповідає про негативні сторони і звички українських стартапів.

Підтримувати стартапи та їх засновників, видавати їм гранти-посібники-субсидії-знижки, писати про них на перших шпальтах видань, захоплюватися тим, що якийсь стартап залучив інвестицій, яких вистачить лише на покупку б / у-тачки (хоч і при капіталізації стартапа у вартість невеликого заводу) – це дійсно потрібно і часом корисно для підняття духу учасників і формування правильних орієнтирів у суспільстві.

Але іноді корисніше буває зупинитися, ковтнути свіжого повітря, озирнутися на всі боки і задати питання: а чи так вже святково на нашій вулиці, і не даремно горять вогні і бахають феєрверки?

Оскільки я, можна сказати, серійний засновник різних стартапів (звучить огидно, але кращого терміну я не придумав), та ще й працюю зі стартапами досить багато років з різних позицій (менторів, роздаю безкоштовні і платні поради, керую акселераторами, інвестую), то зробити цей самий цілющий ковток і оцінку статусу української стартап вирішив сам.

Причому хотілося б виділити і сформулювати саме негатив, щоб розуміти, що можна поліпшити і над чим потрібно працювати. А позитивні моменти (які безумовно є) залишу для іншої статті.

Разом вийшло шість не самих солодких пунктів про українські стартапи. Насолоджуйтеся.

Постійний і безжалісний «розграбунок» продукту. Він же – робота над продуктом. Це коли замість того, щоб знаходити перших клієнтів, підписувати контракти, договорювати домовленості і збирати черги користувачів, українські стартапи пиляють. Пиляють потужно, днями і ночами, не шкодуючи себе і свою пилку. Тому що – що? Правильно. Тому що можуть. Але не тому що треба. І це – справжня чума, яка викошує стартапи косяками. Тому що після багатьох місяців або навіть років безглуздої розробки продукту ми маємо повністю демотивованих жебраків хлопців та дівчат без виручки і клієнтів, замість успішного бізнесу, що приносить гроші засновникам і користь економіці. Вважаю, що скоро взагалі не буде сенсу навіть починати розмовляти зі стартапом, який розпилити продукт не забув, а покликати клієнтів до столу – забув. Так, є стартапи, в яких технологія (продукт) – це все. Наприклад, як в проєктах, які працюють над технологією зарядки акумуляторів за 1 хвилину. Потрібність рішення тут не заперечується, і клієнти самі в чергу вишикуються, як тільки таке рішення буде. Але у нас такі стартапи, прямо скажемо, можна перерахувати швидше швидкого. Основна маса, яка трапляється в нашій екосистемі: про зробити щось трохи зручніше, краще, швидше … Про бізнес-модель, в загальному.
Надзвичайно низький рівень володіння матчастиною. Наче й не було всіх попередніх років стартап-движу, як ніби не писали Стівен Бланкі та Роберт Фітцпатрік своїх, які стали вже практично стартап-бібліями, книжки. І інтернету як ніби теж немає. Що заважає прочитати кілька книжок, десяток-другий статей і тільки після цього щось робити? Не знаю, але факт залишається фактом – не читають, але роблять. Взагалі, запускати стартап без хоча б поверхневого вивчення матчастини можна. Також як можна досягти успіху в житті без університету і побудувати відносини з партнером, не знаючи значення слова «психологія». Але ймовірність зробити все це добре, знаючи матчастину, драматично вище.
Адова англійська. У світі, де англійська є де факто мовою номер один для комунікацій між країнами і компаніями, де стартапи повинні ставати глобальними, щоб виправдати навіть назву слова «стартап», не знати англійську зовсім або володіти нею з рук геть погано – недозволено і взагалі. У світі в країнах з невеликим обсягом внутрішнього ринку (а Україна належить до їх числа), де стартапи запускають або хоча б хочуть запускати на глобальний ринок, їх засновники володіють англійською майже ідеально. Приклади? Фінляндія, Ізраїль, Швеція, Естонія. Але не у нас, ні.
Гонор і лінь. Тому що ну а як інакше? Для стартапів в країні робиться насправді досить багато тіло- і грошорухів: батли, конкурси, програми різні, акселератори-інкубатори, та з недавніх пір ще й гранти. Плюс на це накладаються деякі культурні особливості, і в результаті ми отримуємо засновників стартапів, у яких з’являється цікава галюцинація про власну велич і важливість. А вже якщо хтось підняв пару буханок хліба у вигляді інвестицій – ну все, гасіть свічки. Реальність трохи інша. Вся робота зі стартапами всюди, в будь-якій країні – це АВАНС НА МАЙБУТНЄ. Тому що в цьому будь-який стартап програє за значимістю для економіки будь-якої тартаку. І рівно тому стартапам потрібно орати трохи більше, слухати і чути трохи більше, вчитися трохи більше, виносити трохи більше, ніж класичному підприємцю. Просто тому, що оточення дає стартапу щось вже ЗАРАЗ, а стартап обіцяє це щось поставити на служіння і повернути в суспільство з мультиплікатором ПОТІМ. І будь-яка уявна велич на тлі отримання авансів як мінімум недоречна, а як максимум – сильно знижує шанси стартапу досягти успіху, бо застилає очі і спотворює реальність з усіма наслідками, що випливають.
Неінвестопригідність і локальність (як дві сторони однієї дуже поганої медалі). Інвестори вкладаються в стартапи, тому що вони сподіваються продати цей стартап (технічно – свою частку в ньому) років через 5-7 якоїсь великої корпорації. Це плюс-мінус дев’яносто п’ять відсотків випадків виходу інвестора з капіталу успішного стартапу. Відсотки, що припадають на IPO. А тепер сумна реальність: швидше за все, в Україні стартап практично не продати великій корпорації. Тому що не купують. По-науковому це називається «немає ринку екзит». Наші інвестори сумуть і в локальні стартапи не вкладають (не тільки тому, звичайно, але в тому числі). Ось в США ринок екзит є, і інвестори в стартапи вкладаються. А у нас, вкладаючись в стартап, інвестору залишається сподіватися на його глобальність і, як результат, можливість продати потім цей стартап міжнародній (швидше за все, американській) корпорації. І якщо український стартап спочатку не претендує на конкуренцію в масштабі хоча б Європи, то тим самим він фактично оголошує себе неінвестопригодним для гравців венчурного ринку. І в плані залучення інвестицій вони можуть розраховувати хіба що на FFF (family, friends, fools). Що сумно і для стартапу, і для венчурних інвесторів, і для країни.
Якісних стартапів зухвало мало. Стартапи повинні звідкись з’являтися, тим більше, хороші стартапи. Недостатньо виділити грошей і оголосити «Стартап, з’явися!». Так не працює. Стартапи – це завжди ПОХІДНА інших фундаментальних речей, а не самостійна сутність. І таких фундаментальних речей, читай, джерел появи стартапів, не так вже й багато: великий конкурентоспроможний на світовому ринку бізнес, дослідницькі центри і лабораторії, та й, мабуть, університети, що займаються дослідженнями. Якщо в якійсь країні все добре з цими джерелами, то велика ймовірність, що і з хорошими стартапами там або вже все ОК, або буде ОК. У нас поки що не ОК з усіма трьома джерелами. Настільки не ОК, що в пресі і слів таких не можна друкувати. Але! Я не можу не сказати про те, що, незважаючи на важливість вищевказаних джерел, вони впливають в основному на якість стартапів. А ось на кількість стартапів впливає дещо інше. Це завжди такий собі мікс суспільний лад і його цінностей, наявності драйверів для підприємців / засновників стартапів і правильної екосистеми та інфраструктури. І ось з цим у нас насправді дуже навіть непогано. Наприклад, майже в усіх країнах Європи зі стартапами не дуже добре, незважаючи на наявність всіх трьох джерел появи стартапів. Чому? А їм і так добре, немає мотивації. Або Японія – третя економіка світу з найсильнішими корпораціям, R & D-центрами та університетами. А зі стартапами біда. Знову ж таки, чому? До недавнього часу не дозволяли суспільні цінності і пристрій: повага старшим і шана, корпорація – моя сім’я і ось це ось все. А ось в країнах Латинської Америки і США стартапи з’являються як гриби після дощу, і пояснення вже очевидно. Культура.І на закінчення. Стартапи потрібні, тому що вони про близьке майбутнє і про конкурентні переваги цілих країн. Але, як я і писав на початку статті, є відчуття, що курс трохи збився.