Ключовою проблемою в розвитку безпілотних автомобілів і систем автономного водіння залишається здатність роботизованих систем аналізувати навколишню ситуацію і розрізняти об’єкти навколо.

Камери, ультразвукові датчики і LIDAR-системи можуть помилятися в оцінці найближчих об’єктів і відстані до них, не кажучи вже про умови з обмеженою видимістю.

Зі своїм рішенням цієї проблеми нещодавно виступили вчені зі Стенфордського університету, — дослідники представили новий лазерний пристрій, який може розрізняти об’єкти навіть крізь шар густого туману, диму або хмар.

В основі цього пристрою лежить «конфокальна дифузна томографія», — метод дослідження об’єкта за допомогою вимірювання руху частинок світла, що виробляються імпульсами лазера, які відбиваються від об’єкта за перешкодою.

Ці вимірювання виконує комп’ютерний алгоритм, який обробляє сигнал і відновлює форму об’єкта, прихованого від безпосереднього спостереження.

Автори розробки заявили, що під час експерименту пристрій підтвердив здатність розрізняти об’єкти, приховані за шаром піни, товщиною в один дюйм.

Повідомляється, що схожі технології використовувалися і раніше, але нова система вперше може працювати без даних про те, на якій відстані за перешкодою розташований об’єкт.

«Це дійсно розсуває кордони того, що може бути можливим за допомогою будь-якої сенсорної системи. Це схоже на надлюдський зір», — заявляють дослідники.

Продуктову версію такого пристрою можна буде застосовувати у різних сферах, враховуючи системи безпілотного управління авто в умовах обмеженої видимості, супутникові знімки поверхні Землі (або інших планет) через густі хмари і т. і.

Ключовим недоліком технології залишається час обробки сигналу, який зараз займає від хвилини до години. В умовах руху авто на великій швидкості такий радар буде неефективний, тому вченим ще є над чим працювати.

Джерело: nv.ua

З успіхами компанії Ілона Маска SpaceX за останні кілька років багато користувачів забули про досягнення національної аерокосмічної адміністрації США — NASA.

Хороший шанс проявити себе інженери NASA отримають вже у найближчі кілька років, — у 2024-му запланований старт місії Artemis, яка повинна «повернути людство на Місяць».

Основним транспортом для доставки людей на Місяць cтанет ракета SLS (Space Launch System), що розробляється ще з кінця 1990-х. Різні президенти США переглядали бюджети і цілі NASA, тому будівництво SLS сильно затягнулося.

Але, схоже, що на цей раз ракету все ж добудують, і NASA вдасться запустити свого гіганта у космос.

Другого вересня 2020-го на сайті NASA з’явилося відео тестового запуску прискорювача SLS, який називають «найпотужнішим ракетним прискорювачем у історії людства».

У NASA заявили, що повнорозмірний прискорювач пропрацював рівно дві хвилини — рівно стільки ж часу буде потрібно для підйому ракети на орбіту.

«Висадка на Місяць першої жінки і наступного чоловіка — це тільки початок програми NASA Artemis. Запуск прискорювача ракети SLS є важливою частиною підтримки польотів на Місяць. Мета NASA — взяти те, чого ми навчилися, живучи і працюючи на Місяці, і використати це для відправки людей у перші місії на Марс», — розповів глава NASA Джим Брайденстайн.

Прискорювач майбутньої ракети, який складається з п’яти сегментів, протестували на базі NASA в штаті Юта, і в цілому він створив тягу майже у 13,5 млн Ньютонів.

Загальна довжина ракети SLS складе трохи більше 98 метрів, і вона стане на 15% потужнішою за ракету Saturn V, яку використовували для попередніх пілотованих польотів на Місяць.

Перший тестовий запуск ракети SLS без людей на борту повинен відбутися у листопаді 2021-го.

Джерело: nv.ua

Днями в Управлінні перспективних дослідницьких проектів Міністерства оборони США (DARPA) повідомили про проведення віртуального бою між штучним інтелектом і пілотом винищувача F-16 американських ВПС.

Алгоритм розробила каліфорнійська компанія Heron Systems, і перед сутичкою з реальним пілотом ВПС, комп’ютерна програма перемогла сім інших претендентів.

Людина, яка взяла участь у віртуальній битві, — пілот Національної гвардії округу Колумбія, діючий льотчик-винищувач з досвідом польотів на F-16 більше 2000 годин.

У симуляції п’яти різних базових сценаріїв маневрування винищувача у бою, ШІ від Heron Systems здобув перемогу над людиною і зміг знищити його літак.

При цьому, у алгоритмі були прописані межі можливостей F-16 і допустимі значення перевантажень для цього літака. Пілот ВПС заявив, що програма виконує маневри і діє не так, як це роблять люди.

Автори програми кажуть, що їх ШІ керувався звичками і правилами навчання пілотів ВПС. Наприклад, інструкції для американських льотчиків забороняють підходити надто близько до іншого літака і обмежують кут атаки при стрільбі з гармати. Алгоритму не потрібно було слідувати цим правилам, що дозволило йому отримати перевагу.

Мета цього випробування — перевірка можливостей використання ШІ у бойових літаках. Алгоритм від Heron Systems здобув перемогу над іншими аналогічними системами ШІ, які розробляли у Aurora Flight Sciences, EpiSys Science, Georgia Tech Research Institute, Lockheed Martin, Perspecta Labs, PhysicsAI, і SoarTech.

За словами керівника програми розвитку повітряного бою DARPA полковник Даніеля Яворсека, навіть якби сьогодні існувала досконала і готова до експлуатації ШІ-система, треба було б близько 10 років для впровадження її у бойовий винищувач типу F-15 або F-16.

Джерело: nv.ua

Ключовою проблемою електрокарів і будь-яких пристроїв, що живляться електрикою, залишається обмежений ресурс акумуляторних батарей.

Крім необхідності постійної підзарядки, акумулятори доволі швидко зношуються, і їх необхідно міняти.

Вирішення цієї проблеми запропонували у каліфорнійській компанії NDB, — інженери хочуть створювати батареї з ядерних відходів.

Днями у компанії заявили про проєкт нано-алмазних акумуляторів, ресурс яких може обчислюватися тисячоліттями. У якості основного енергоносія вчені пропонують використовувати радіоактивний графіт, який залишається після експлуатації на АЕС.

Очищаючи цей графіт, автори проекту планують створювати радіоізотоп вуглець-14 у вигляді алмазів. Структура цієї речовини працює як тепловідвід і напівпровідник, що дозволяє збирати заряд і виводити його назовні. Для захисту людей від радіоактивного випромінювання енергоносій збираються обернути у оболонку нерадіоактивного твердого алмазу вуглець-12.

Передбачається, що така батарея буде безпечною для людини, дешевою у виробництві і її питома енергетична щільність буде в рази вище, ніж у звичайних літій-іонних акумуляторів.

У NDB заявляють про можливість використання цієї технології для акумуляторних батарей різних розмірів і типів. У компанії навіть прогнозують масштабування своєї технології до розмірів акумулятора електрокара, який зможе прослужити до 90 років.

Через тривалий період напіврозпаду вуглецю-14, теоретичний максимальний термін служби такої батареї для малопотужного датчика, наприклад, супутника на орбіті, повинен скласти 28 тис. років.

«Здатність цієї технологій забезпечувати енергією протягом дуже тривалих періодів часу без необхідності підзарядки, дозаправки або обслуговування ставить компанію у ідеальне положення для задоволення світових потреб у енергії за допомогою розподіленого рішення з практично нульовим впливом на навколишнє середовище і витратами на транспортування енергії», — заявив професор Університетського коледжу Лондона Джон Шоу-Тейлор.

У NDB планують почати розробку комерційного прототипу своєї батареї після закінчення пандемії COVID-19, а перша комерційна версія такого акумулятора повинна з’явитися через кілька років.

Джерело: nv.ua