Короткий гайд стартапу, або Як вижити у Кремнієвій долині

Моя бізнес-історія почалася задовго до переїзду в США. Ще в студентські роки — на третьому курсі — я почав займатися обслуговуванням акваріумів. Було цікаво, коли ти ще пацан, але вже починаєш наймати людей і стартувати свою справу.

Але, як часто це буває, перша спроба створити успішний бізнес не увінчалася успіхом, і після закриття «акваріумної» справи на мене чекало чотири роки кіноіндустрії.

Ми працювали як лінійні продюсери. Головним завданням було організувати людей і роботу департаментів. Нам вдалося попрацювати в різних куточках світу. Після зйомок я відчував, що можу реалізувати будь-яку подію.

Однак, залишатися в Україні я не хотів, і бажання «піти в IT» привело до вступу в 42 school і кардинальної зміни професії. Мені здавалося, що я втрачаю щось, не ввійшовши в сферу IT. Компанії в бумі, щось неймовірне відбувається на цьому ринку, а я ще не там.

У Кремнієву долину я переїхав вже як програміст, за лотерейною Green Card.

Роботи немає — побудуємо бізнес

Пошуки роботи за фахом не увінчалися успіхом. З кожною відмовою менеджерів упевненості ставало все менше, а бажання реалізувати свою справу навпаки зростало. Я зрозумів, що зроблю бізнес швидше, ніж знайду роботу.

З такими думками я спробував кілька ідей одночасно: оренда сайтів, онлайн-меню і колорайзер фото хоч і знайшли відгук у користувачів, але не виправдали інвестицій.

Але з PostoHub все було інакше

Як все починалося?

Стажування в команді, яка розробляла Email Builder, наштовхнуло мене на думку про те, що люди хочуть не тільки створювати красиві імейли, а й відправляти їх через одну систему, без скачування.

Такий функціонал значно розширив би можливості сервісу. Тільки створити його виявилося не так просто. Я почав шукати людей в Україні, які можуть таке зробити. Одні хлопці відгукнулися і почали працювати на аутсорсі.

Ідея готова, виконавці знайдені, бракує дрібниці — затвердити і почати роботу. Однак, я не врахував, що бізнес у Кремнієвій долині працює за зовсім іншими принципами.

Бізнес без договору — машина без коліс

Схема побудови бізнесу полягає в наступному: засновники компанії збирають потрібну аудиторію і монетизують її через продукт, який створюють інші команди.

Прибуток, як правило, ділять навпіл або розподіляють у заздалегідь обумовленій пропорції.

Альтернативним варіантом співпраці для мене виявився Joint Venture Agreement — договір, який передбачає об’єднання двох сторін для створення однієї компанії.

Безпосередньо розробка сервісу тривала більше двох місяців, але затверджувати отриманий договір компанія не поспішала. Зрештою, плани на подальшу співпрацю помінялися.

Через два з половиною місяці мені прислали зовсім інший документ, в якому йдеться про те, що з нами будуть тільки ділитися відсотком. У цій ситуації у нас не було контролю.

Такі перспективи не задовольняли мене і команду. Крім того, підрахунки конверсії та аудиторії прояснили ключову деталь — клієнтів буде мало.

Уявіть: я виходжу з проекту через 3−5 років, а у мене і співзасновників нічого немає. Тому ми вирішили рухатися далі самостійно.

Трансформація в повноцінний сервіс

Успішним рішенням виявився пошук компаній для інтеграції та залучення клієнтів. Завдяки цьому PostoHub перетворився на самостійний, повноцінний сервіс і отримав клієнтські запити.

Але випуск продукту затягнувся. Допрацьовувати довелося кожну дрібницю, щоб не припуститися помилок на самому початку. Ми навіть прийшли до того, як будемо працювати, але випуск постійно відкладався. Потрібно було зробити багато речей, без яких продукт не варто запускати.

За великим рахунком, мета PostoHub — спростити комунікацію між компанією і клієнтом. Зараз cервіс працює як email-маркетинговий інструмент, але функціонал буде покращено інтеграціями і транзакціями.

Таким чином ми хочемо закрити малий і середній бізнес в комунікаціях, що б було просто, зрозуміло і недорого.

Що по грошах?

Спочатку бюджет на проект зібрала сама команда. Але незабаром ми отримали перший транш від приватного інвестора.

Щоб бути привабливим для інвесторів — вам потрібен якийсь послужний список і бекграунд. Просто так гроші не дають, але якщо у вас за плечима є досвід — гроші самі вас знайдуть.

У нашому випадку PostoHub зацікавив Amazon — ми отримали $15 тис. на роботу над хмарним сервісом AWS (Amazon Web Services).

З чого почати стартаперу?

У підсумку, з огляду на особистий досвід, я впевнений, що в разі створення стартапу потрібно:

• тестувати одночасно кілька ідей і не зациклюватися на одній;
• не розробляти ідею з нуля, — завжди можна знайти щось схоже, наприклад на СodeСanyon, і продовжити роботу, щоб не витрачати час;
• уважніше спостерігати за процесами навколо: проблеми, з якими ви або ваш роботодавець стикаєтеся щодня — це потенційна ідея для стартапу;
• більше подорожувати — це розуміння ринку, потреб аудиторії і те, що можна впровадити у нас;
• постійно моніторити аудиторію і прислухатися до неї, люди самі розкажуть, що хотіли б бачити;
• продавати навіть тоді, коли продукту ще немає, важливо знати: зайде ваша ідея чи ні.

Плюси стартапу в США

• мотивація та підтримка від оточуючих, облажатися — це норма;
• тематичні хакатони і конференції для стартаперів: на таких івентах можна знайти корисні зв’язки, продемонструвати свій проект і залучити інвесторів;
• можливість працювати на весь англомовний ринок;
• великі компанії дозволяють створювати стартапи всередині.

А які мінуси?

• у законі США дуже багато нюансів і їх вирішення займає час;
• висока конкуренція, через яку доводиться стикатися зі світовими топовими компаніями. Ставки дуже високі і недостатня навичка може стати головною проблемою;
• підняти гроші з настанням пандемії стало ще складніше.

Незалежно від країни і ніші, якісна ідея, професійна команда і готовність працювати на результат — універсальна формула успіху стартапу.

Стартап — це низка помилок, на яких ти вчишся. Досягти успіху можна, почавши з мінімальних бюджетів і роботи у вільний час.

Джерело: nv.ua