Як 3D дизайн одягу дозволяє знизити забруднення навколишнього середовища
Індустрія моди продукує 20% світових стічних вод і 10% світових викидів вуглецю. Про те, як 3D дизайн одягу може вплинути на ситуацію і чи дійсно розвиток технології дозволяє використовувати менше тканини для виробництва одягу в колонці для AIN.UA розповіла Тетяна Бузань, 3D-дизайнер одягу.
Почнемо з короткого опису технології та можливості заміни процесів, які генерують відходи і витрату енергії корисних копалин.
Компоненти для створення 3D моделі одягу
Для створення зразка одягу необхідні наступні компоненти:
- модель людини, яка називається аватар (англ. avatar). Дизайнер може задавати всі параметри фігури (зріст, талія, обхват грудей). Наприклад, при розробці одягу для спортсменів використовуються аватари із заданими параметрами, які характерні для даного виду спорту;
- лекала (англ. sewing patterns). Готові лекала можуть імпортуватися в програмні комплекси або створюватися з нуля безпосередньо в програмі. Для того, щоб правильно розкласти складові частини виробу необхідний досвід дизайну і створення реальних виробів;
- параметри тканини, фурнітура, принти.
На базі компонентів дизайнер створює виріб і моделює поведінку аватара (проходження по подіуму, біг, танець) для того, щоб оцінити як одяг поведе себе в реальному житті. Важливою складовою є можливість вивантаження лекал для подальшої передачі у виробництво.
Чи не занурюючись в деталі виробництва розділимо традиційний процес створення одягу на етапи:
- ескіз / технічний малюнок;
- створення лекал;
- створення тестового зразка (пошив першого виробу);
- внесення змін.
Тепер порівняємо на кожному з етапів, які ресурси використовуємо без урахування електрики.
| Назва етапу | Традиційний спосіб | 3D дизайн |
| Створення ескізу | Використання паперу | Можна без паперу, але все таки начерки при натхненні передбачають лист і олівець |
| Піідготовка лекал | Використання паперу | Без використання паперу |
| Создание тестового образца | Використання тканини | Тканина не використовується |
| Внесення змін | Передбачає використання паперу і тканини | Тканина не використовується |
Зараз технології візуалізації дають можливість імітувати поведінку абсолютної більшості тканин на моделі людини. Без використання тканин для першого зразка є можливість побачити в яких місцях є потенційні розриви в разі помахів рук і рухів тіла. Також видно всі провисання тканини та інші моменти, які побачиш тільки після пошиття першого зразка.
Кожен 3D-дизайнер підтвердить, що найскладніша частина роботи – це надання максимальної реалістичності виробу і подальше використання лекал для пошиття одягу в промислових масштабах.
Незважаючи на всі очевидні переваги використання 3D технології, при створенні перших зразків колекції ми економимо мізерну частину тканин і ресурсів.
3D технологія знижує ризик покупки речей, які не підійдуть покупцеві
У традиційному підході в каталогах брендів використовуються фото виробів на моделях. Технічно, немає можливості врахувати особливості фігури кожної людини, тому ми в основному спостерігаємо фото моделей розміром S або M.
У 3D-моделюванні є можливість показати одяг без людини що дає можливість покупцеві більш точно уявити себе в одязі. Також ми на порозі масового використання віртуальних примірочних кімнат. Все це знижує ризики при купівлі одягу в онлайн магазині, а потім повернення або викиду в сміттєву корзину.
Всі ці фактори знижують кількість одягу, яка в силу різних причин викидається і не утилізується належним чином.
А що якщо люди будуть створювати цифровий одяг без його отшиву
Для людей, яким важливо показати свою унікальність і смак набагато легше і безпечніше для навколишнього середовища буде замовити унікальну цифрову річ, ніж замовляти реальний одяг на виготовлення якого використовується багато енергії і він сам має великі шанси стати сміттям.
Таким чином людство може позбутися надлишку одягу, який на даний момент є показником успішності і часом підкреслює статус людини. Погодьтеся, що зручніше проєктувати під себе комплекти одягу для будинку, роботи, спорту, а всі інші ідеї реалізовувати в цифрових зразках.
Які фактори не дозволяють стверджувати що технологія 3D-дизайну максимально наближається до чистої?
- При роботі зі складними тканинами, наприклад, з хутром, комп’ютеру необхідний додатковий час на обробку виробу і створення фото або відео результату роботи.
- Безпосередньо рендер відео може займати десятки годин роботи комп’ютерів.
- Також всі розрахунки, зображення виробів і відео передбачає використання серверів для зберігання даних.
Висновок
Розвиток 3D технологій створення одягу дозволяє знизити витрату тканин і використання викопних джерел енергії при пошитті одягу на наступних етапах:
- створення перших зразків (мінімальний вплив);
- зниження ризику покупки невідповідного одягу (середній вплив);
- перехід одягу з реального об’єкта, який можна помацати в цифровий (максимальний вплив).
Дотримуючись мінімалізму в одязі людство отримує шанс показати свою індивідуальність і стиль створюючи цифрові шедеври одягу і приміряючи їх в віртуальних шоу-румах, публікуючи зображення в соціальних мережах. Ми повинні визнати, що базові потреби в одязі в більшій мірі задоволені для жителів планети і на даний момент є технологія, яка може перенести наше прагнення до красивих речей в цифровий світ.
Джерело: ain.ua
