Український фонд стартапів: гроші в інновації чи на вітер

У 2020 році Український фонд стартапів виділить проєктам-початківцям 240 млн грн. Перші 8,75 млн грн цього тижня повинні одержати вісім вітчизняних команд. Конкурс проводився в два етапи. На першому експерти оцінювали заявки 130 претендентів, на другому – члени журі на пітчингу вибрали вісім переможців з дванадцяти кандидатів на гранти.

За умовами конкурсу, експерти мали відібрати «перспективні та інноваційні ідеї технологічних стартапів, які демонструють високий потенціал глобального комерційного успіху». Після оголошення результатів у соцмережах з’явилися скептичні відгуки про відбір «кращих з кращих».

По 1,25 млн грн отримають наступні шість стартапів на seed-стадії розвитку:

AeroDrone

AeroDrone – українська компанія, яка розробила багатофункціональний вантажний безпілотник DR-60. За словами співзасновника проєкту Юрія Педерія, їхній дрон піднімає до 60 кг, літає 6 годин без посадки на відстань до 600 км. «Ми бачимо великий потенціал використання нашої технології у світі в сільському господарстві, інфраструктурі, енергетиці, транспорті тощо», – заявив він на пітчі.

При цьому визнав, що в цій ніші у них чимало великих іноземних конкурентів. «Так, наші коптери дорожчі. Але вони продуктивніші за дальністю обльоту, шириною обприскування тощо. У результаті клієнти отримають можливість економити на операційних витратах», – розповів Юрій Педерій.

На першому етапі AeroDrone хоче продавати безпілотники фермерам і операційним партнерам, які працюють з аграріями (вже вдалося знайти покупців трьох дронів у США і Канаді). Також компанія має намір отримувати додаткові доходи від підписки на їх запатентовану програму Mission possible (ПЗ обльотів для автополітота), навчання операторів, сервісної підтримки.

Підприємець сподівається запустити серійне виробництво коптерів і вже цього року створити і продати 30 безпілотників. Надалі виробляти по одному дрону на тиждень.

BIOC

«BIOC – біополімер майбутнього», – так презентувала розроблену українськими інженерами технологію нанополімерізації консультант проєкту Катерина Книщук. Спочатку вона вразила членів журі страшними цифрами. З 1950 року в світі вироблено 6,68 млрд тонн пластика. Щорічно ця цифра збільшується на 370 млн тонн. Тільки 9% з них переробляється, 12% – спалюється. Потреба України в пластику – 3500 тонн на місяць.

«ООН попереджає: якщо світ не знайде рішення проблеми, то до середини століття в океані буде більше пластика, ніж риби. Таким рішенням може стати розробка українських технологів. Наш біополімер на 100% розкладається протягом декількох років. Він на 70% складається з кукурудзяного крохмалю, 30% – полімолочної кислоти і декількох модифікаторів. Розробка дозволить очистити українські сміттєві полігони і припинити забруднення навколишнього середовища пластиком», – пояснила Катерина Книщук.

Також запуск виробництва дозволить створити продукт з високою доданою вартістю. За словами технологів, Україна продає кукурудзу на експорт по $160 за тонну, а може робити біополімери по $3000. Екоматеріал може використовуватися для виробництва біопластикових пакетів, бахіл, памперсів, одноразового посуду і рукавичок.

Розробники визнають, що в них є декілька потужних іноземних конкурентів. «Але в складі їхнього біопластику тільки 40% крохмалю. Ми ж хочемо робити більш дешевий і якісний продукт», – заявила Катерина Книщук.

Команда шукає $600 000 на будівництво першого модуля продуктивністю 4000 тонн на рік.

Однак у процесі «допиту» з’ясувалося, що в проєкту немає патенту на розроблювану вже 20 років технологію. Потрібно отримати два міжнародні сертифікати. Поки у технологів є лише укладений з польською компанією договір наміру придбати 2400 тонн біопластику і тестова партія продукції, вироблена в Китаї. Що перешкодить китайцям оперативно «злизати» і запатентувати технологію – автори не уточнили.

GeoDesign info 

GeoDesign info – розумна оцінка локацій для успішного розвитку бізнесу. Так позиціонується цей проєкт. «Ми аналізуємо і надаємо дані про переваги та ризики розвитку бізнесу в локаціях, враховуючи місце розташування, чисельність і доходи населення, конкуренцію, транспортні та пішохідні потоки, архітектурно-правові обмеження. За допомогою Big Data прогнозуємо доходи в локаціях, визначаємо кращі місця для розвитку бізнесу, рекомендуємо більш вигідне використання комерційних площ, оптимізуємо існуючу мережу», – пояснюють розробники.

У стартапа вже є декілька клієнтів. Команда планує заробляти майже 4 млн грн на рік на наданні споживачам розширених даних по локаціях і проведенні індивідуальних досліджень. Потенційна ЦА – забудовники, мережеві бізнеси, агентства, які вкладають у комерційну нерухомість. «Цього року ми хочемо зібрати дані по всій Україні. Наступного – масштабувати проєкт на весь світ», – розповів засновник стартапу Іван Микуляка на пітчі.

Йому пощастило. Члени журі не вдавалися в деталі та повірили на слово, що мобільні оператори, які давно надають такі самі послуги, не складуть серйозну конкуренцію GeoDesign info. «Вони обмежені мережею вишок, щільність стільників у містах – максимум 500 м. Ми ж можемо розраховувати навіть те, по якій стороні вулиці йдуть люди, бо в нас є ці дані», – «аргументовано» заявив автор проєкту. При цьому не пояснив, як щільність стільників може перешкодити мобільним операторам використовувати десятки таргетингів у Big Data. Але головне: не розкрив базис свого проєкту – джерела даних GeoDesign info, на яких ґрунтуватимуться дослідження.

Pravoman

Це бот-юрист, який «живе» у Telegram, Viber і Facebook Messenge. За словами співзасновника проєкту Регіни Паноренко, їхній віртуальний юрист вміє швидко складати документи, надавати консультації, розповідати корисні лайфхаки 24/7 без вихідних і перерв на каву.

Автори проєкту знають про існування численних конкурентів. Вважають своєю перевагою універсальність: алгоритм видає консультації за 52 темами. «А наші конкуренти зосереджуються на 1–2 проблемах», – запевняє Регіна Паноренко. Що заважає їм оперативно розширити тематику – залишилося загадкою.

На думку розробників, Pravoman може бути корисний 23 млн українцям (напевно, у розрахунок включено все доросле населення країни). Команда розраховує на залучення двох великих ЦА. Для В2С (фіз- та юросіб) базові послуги будуть пропонуватися за підпискою, додаткова плата стягуватиметься за створення певних документів і разові консультації. У цій ніші автори хочуть заробляти $73 млн на рік. Для В2В-сегменту на платформі запустять рекламу послуг юристів і leads-генерацію. Ці додаткові послуги повинні приносити $533 590 на рік. Чому засновники проєкту розраховують саме на такі доходи, невідомо.

Надалі команда збирається створити мобільний застосунок і вийти на міжнародний ринок.

Framiore

Це преміальний бренд жіночого одягу, який намагається зайняти нішу «етичної та відповідальної моди». «Наша концепція – збираємо мудрість народів світу, досліджуємо цей народ, їздимо в експедиції, беремо цікаві техніки і створюємо сучасний одяг для жінок. Ми хочемо створювати якісний одяг, який можна носити роками», – «дохідливо» пояснила на пітчі засновниця проєкту Наталя Найда.

До чого тут технологічні інновації? Компанія має намір впровадити lean-виробництво і відкрити R&D-цех для розробки власного екофрендлі-текстилю. Поки Framiore використовує зарубіжну тканину Tencel, виготовлену з деревини евкаліпта. Які матеріали тестуватимуться в R&D – невідомо. Наталя Найда розповіла тільки про моніторинг конкурентів: «Вони роблять тканини з апельсинових шкурок, кавової гущі тощо».

У Framiore вже є дві колекції одягу. До кінця цього року компанія хоче вийти на оборот 2,4 млн грн на місяць і щомісяця виробляти 437 виробів. Ключовий ринок збуту – європейські країни. За словами Наталії Найди, у них уже є партнери в Шотландії і Британії. Надалі компанія розширюватиме присутність на ринках Німеччини, Іспанії і т. д.

FieldBI

FieldBI – інформаційно-аналітична система для аграріїв і власників земель сільськогосподарського призначення. За словами співзасновника проєкту Євгенія Кугуки, платформа на основі штучного інтелекту дозволить користувачам у режимі реального часу управляти земельними ділянками, виправляти невідповідності в обліку і фактичній обробці полів. Планується інтеграція з держгеокадастром.

Орендарі – як невеликі фермерські господарства, так і великі агрохолдинги – зможуть вести облік орендованої землі, аналізувати ризики з пайовиками і договорами оренди, бачити аналітику по полях, планувати і контролювати взаємини з орендодавцями землі. Власники паїв – фізособи, державні та комунальні підприємства – зможуть бачити, чи всі документи оформлені, оцінити вартість ділянки, дізнаватися, чи є ризики володіння, отримувати консультації від юристів тощо.

Поки розробники пропонують безкоштовний демодоступ до системи. Скільки в подальшому коштуватиме підписка – невідомо.

У проєкт вже інвестовано близько $200 000. Через два роки після старту в Україні автори хочуть розширити присутність на ринку Східної Європи.

По 625 000 грн отримають наступні два стартапи на pre-seed-стадії розвитку:

BioBin

BioBin – один з найзагадковіших проєктів. З одного боку, його засновники переслідують благу мету: спонукати українців на своїй кухні відокремлювати харчові відходи від інших типів відходів. «Кожен з вас щороку викидає близько 250 кг побутового сміття, 65% з нього – харчові відходи. Світовий ринок управління харчовими відходами досягає $33 млрд. У світі – тренд на усвідомлене споживання, екологічність. Троє з чотирьох людей сьогодні готові відокремлювати харчові відходи», – розповідав на пітчі співзасновник проєкту Артем Миргородський.

З іншого боку, цю благу мету розробники хочуть досягти створенням мобільного застосунку, який за підпискою (за $2 на місяць) вчитиме українців сортувати сміття. Мабуть, автори вважають, що більшість людей не в змозі відрізнити картопляні очистки від пластику. Крім цього, аплікація допомагатиме «хвалитися» друзям у соцмережах своїм екосвідомим способом життя, знаходити однодумців і фіксувати позитивний вплив на природу (зменшення СО2, зменшення звалищ). Автор статті вже багато років сортує сміття, але чомусь жодного разу не виникало бажання поговорити про це.

Також застосунок підраховуватиме, скільки грошей на місяць викидається у відро, і вчитиме економити. Для цього користувачам доведеться постійно вносити в аплікацію вагу придбаних продуктів у грамах і масу зважених сміттєвих пакетів з харчовими відходами. «Ми вже чотири місяці робимо це з дружиною і просто кайфуємо від процесу. На 20% зменшили витрати на продукти. Коли постійно моніторити відходи – це починає змінювати твою поведінку, спонукає вже в супермаркеті вибирати, скажімо, не п’ять, а чотири банани», – дуже доступно пояснив економію Артем Миргородський.

Автори розраховують, що до кінця 2023 року залучать 300 000 підписників і вийдуть на оборот у 3,4 млн євро. Надалі хочуть збільшити виручку за рахунок інтеграції з ритейлом, монетизації зібраних даних і створення власного маркетплейса, де продаватимуть компостери.

Члени журі засумнівалися, що проєкту вдасться залучити користувачів, готових платити за використання такого застосунку. Артем Миргородський парирував: «Є застосунки зі значно більшою вартістю підписки. Для ЄС і США – це незначна сума (BioBin планує стартувати на вітчизняному ринку. – Mind). Українці викидають у відро від $300 до $1000 на рік. Якщо наш застосунок допоможе їм заощадити 25% на рік, то ми дамо користувачам удесятеро  більшу економічну вигоду, ніж візьмемо за підпискою». Чому споживачі не здатні самостійно без програми не купувати зайві продукти – залишилося загадкою.

Pytag

Це агрегатор цін для оптової торгівлі. За словами засновника проєкту Олега Попова, платформа об’єднує три цільові аудиторії: покупців, продавців і сервісні компанії, що займаються логістикою, зберіганням, перевіркою якості тощо. «Ми створюємо сервіс, який знаходить найкращі цінові пропозиції для кожного користувача, враховуючи геолокацію, види доставки та форми розрахунку», – пояснив Олег Попов на пітчі.

Стартап хоче почати з агроринку, на якому в команди є багаторічний досвід роботи. «Ми не з чуток знаємо про проблеми наших потенційних клієнтів. Торговці не можуть побачити всієї картини ринку, у них немає довіри до оплати, якості, термінів поставки. У процесі виникає дуже багато посередників, які заробляють на фермерах. Наприклад, тільки на ринку зерна посередники «мають» близько $1 млрд на рік».

Розробники отримали патент на свій алгоритм автоматичних торгів. Зараз команда працює над прототипом сервісу. Цього року планує запустити повноцінний продукт. У наступні два роки – вийти на міжнародні ринки. Олег Попов запевняє, що прямих конкурентів на українському і світовому ринках у них поки немає.

Платформа збирається отримувати комісійні доходи. Для фермерів сервіс буде безкоштовним.

 

Джерело: mind.ua